Відділ освіти Великоберезнянської районної державної адміністрації

Батькам!

Інформація для батьків дітей з особлививми освітніми поребами стосовно зверення до фахівців ІРЦ

Ваша дитина росте, але Ви почали помічати, що вона в своєму розвитку відрізняється від дітей Ваших знайомих чи сусідів, зокрема:

 

• дитина почала пізніше гулити, тримати голівку, тягнутися до іграшок, хапати їх, захлинається при смоктанні, із запізненням навчилася сидіти, повзати і ходити;

• до трьох років у дитини не з’явилося мовлення, вона спілкується за допомогою жестів та окремих складів;

• з іграшками і до цього часу гратися не може, лише на короткий термін дитину може привабити чужа або нова іграшка;

• дитина неуважна, казки не слухає, не розуміє їх змісту, погано запам’ятовує вірші;

• у поведінці дитини є моменти, які Вас хвилюють: малюк дуже рухливий, неслухняний або, навпаки, млявий, повільний, у нього повсякчас змінюється настрій;

• Ви бачите ці вади, але у Вас десь жевріє надія, що дитина переросте і буде такою, як і всі.

Якщо Ваша дитина навчається в школі:

• у дитини є труднощі в засвоєнні освітньої програми чи навчальних предметів;

• педагоги скаржаться, що у дитини є труднощі в навчанні, конфлікти в класі, агресивність;

• дитина часто відчуває себе втомленою, не бажає вчитись, виконувати домашні завдання, відвідувати школу;

• дитина, на Ваш погляд, надто рухлива, або, навпаки, довго думає, гірше інших навчається, погано говорить.


Поради батькам!

 

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ

з дитиною, яка має особливі освітні потреби:

 

• Розмовляючи з дитиною, яка має труднощі у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячими, зачекайте, доки вона сама закінчить фразу, сформулює думку. Якщо Ви не зрозуміли, що говорить дитина, обов’язково перепитайте, уточніть, що вона мала на увазі.

• Звертаючись до дитини з порушеннями зору, завжди називайте себе та звертай-

тесь до неї на ім’я.

• Якщо дитина погано бачить, важливо коротко описувати місце, де ви знаходитесь і попереджати про перешкоди (сходи, двері, інші предмети). Пересувайтеся з нею в помірному темпі, не робіть різких рухів.

• Якщо дитина відвертається чи не відповідає, можливо їй потрібен час. Почекайте трохи, а потім спробуйте привернути її увагу (наприклад, торкніться її плеча).

• Говоріть з дитиною чітко, в нормальному темпі, простими словами.

• Якщо це необхідно дитині, повторюйте слово (фразу) кілька разів.

• Спілкуючись з дитиною, не використовуйте занадто довгі речення.

• Розмовляючи з дитиною, розташуйтеся так, щоб ваші очі були на рівні з обличчям дитини, на зручній для неї відстані.

• Не перевантажуйте дитину, вживаючи в розмові надто багато незнайомих для неї слів.

Під час спілкування, звертайте увагу дитини на вашу артикуляцію.

• Розмовляючи з дитиною, налаштуйтесь на її темп, аби вона встигала сприйняти

інформацію від вас, обміркувати її та дати відповідь.

• Якщо Вам необхідно дати дитині підказку, витримайте паузу в 5-7 секунд, і якщо дитина не відповідає, допоможіть їй.

• Якщо у дитини спостерігаються труднощі в розумінні мовлення, супроводжуйте

ваше мовлення зрозумілими для дитини жестами, використовуйте візуальні підказки (малюнки, фото, предмети).

• Аби привернути увагу дитини, яка погано чує, помахайте їй рукою чи торкніться її руки.

• Не кваптесь вгадувати бажання дитини, давайте їй можливість висловитися про

них будь-яким способом.

• Запитуючи дитину, завжди слід пам’ятати, в який спосіб вона Вам може відповісти (поглядом, рухом, жестом, звуками, словами тощо).

• Аби швидше налагодити спілкування, звертайте увагу і коментуйте все, що робить дитина. Так вона розумітиме, що її бачать та розуміють.

• Якщо Ви помітили, що дитина відволікається на якийсь предмет (іграшку), розкажіть про нього, дайте дитині його потримати тощо.

• Якщо Ви говорите дитині «ні», обов’язково потрібно пояснити «чому?».

• Зважайте на те, що дитина може стомлюватись дуже швидко. В таких ситуаціях

вона може поводитись неконтрольовано і емоційно. Дитина може відсторонитись

(відійти від вас, відвернутись, прилягти), або ж навпаки, може бути надто активною (бігати, розкидати іграшки, кричати чи плакати). В такі моменти важливо сказати дитині «ти втомився», визначаючи словами такий її стан. Поступово дитина навчиться розуміти, що таке – втомлюватись, і зможе впоратись із цим станом чи повідомити про нього.

• Про свої бажання дитина часто сповіщає своєю поведінкою. Коли її не розуміють, дитина може тупати ногами, кричати, відвертатися, битися, втікати в іншу кімнату тощо. Намагайтеся зрозуміти, що саме відбувається з дитиною. Можливо вона втомилась, або не зрозуміла правил Вашої гри (завдання), чи хоче їсти (пити).

• Ставтеся з повагою до дитини, будьте відкритими та привітними, спілкуйтесь на рівних.


Шановні батьки!

Дитині з особливими освітніми потребами варто постійно приділяти батьківську увагу та підтримку. Навчання такої дитини загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві потребує часу, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

• Пам’ятайте, що особливості поведінки дитини з особливими освітніми потребами в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

• Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

• Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

• У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в школі, в садочку.

• Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

• У повсякденному спілкуванні з дитиною з особливими освітніми потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

• Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначте систему правил поведінки дитини в садочку, в школі, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

• Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

• Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

• Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

• Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

 

 

 

 

 


Поради щодо виховання та навчання дітей з особливими потребами

 

«Дитина – це зелений паросток,

з якого починається могутнє дерево людської думки,

діяльності, вчинків, пристрастей, поривань, зіткнень».

В. Сухомлинський

Виховання та навчання кожної дитини відбувається за певних умов і під впливом інших осіб. Кожному, хто виховує та навчає дітей з особливими освітніми потребами, завжди потрібно пам’ятати слова великого вченого І. Павлова: “...Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще. Аби тільки були створені відповідні умови ” .

Яка ж основна умова успішного виховання дітей в сім’ї?

Виховуючи дитину з особливими освітніми потребами, треба навчитися:

  • поважати свою дитину;
  •  сприймати її такою, як вона є;
  • дозволяти їй бути собою;
  • хвалити і заохочувати до пізнання нового;
  • стимулювати до дії через гру;
  • розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;
  • підкреслювати її сильні сторони;
  • впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

Шановні батьки, не забувайте, що сім’я – це середовище емоційної безпеки:

  • виховуйте дитину в атмосфері любові, поваги та добра;
  • дотримуйтеся постійного режиму дня;
  • позбавтеся усіх чинників, що можуть спричинити у дитини страх чи негативну емоційну реакцію.

Перелік документів, необхідних для проведення комплексної оцінки дитини:

1. Документи, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників.

2. Свідоцтво про народження дитини.

3. Індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності).

4. Форма первинної облікової документації № 112/0 „Історія розвитку дитини”, у разі потреби – довідки від психіатра.

Центр проводить комплексну оцінку не пізніше, ніж протягом місяця з моменту подання письмової заяви батьків (одного з батьків) або законних представників (додаток 3) та/або її особистої заяви (для дітей віком від 16 до 18 років) щодо проведення комплексної оцінки, а також надання письмової згоди на обробку персональних даних дитини (додаток 4).

Якщо дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, до заяви можуть додаватися:

  1. Психолого-педагогічна характеристика дитини із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань під час навчання, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного навчального закладу.
  2. Зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень, малюнки.
  3. Документи щодо додаткових обстежень дитини.

При повторному зверненні дитини з особливими освітніми потребами до центру подаються:

  1. Попередні рекомендації  щодо проведення комплексної оцінки.
  2. Висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.