Відділ освіти Великоберезнянської районної державної адміністрації

Психологи назвали це явище Zoom fatigue — Zoom-утома.

 Чому зручний онлайн-інструмент зв’язку виснажує нас, і що з цим робити — ми зібрали думки провідних світових експертів та їхні поради, як вберегти свої сили під час дистанційної роботи.

Робочі наради, інтерв’ю, шкільні уроки, репетиції музикантів, наукові конференції і навіть святкування дня народження під час карантину перемістилися із фізичного простору у віртуальні Zoom-кімнати. Сучасні технології дають нам змогу продовжувати працювати і навчатися, але водночас виснажують нас. Пригадайте, як ви почуваєтеся після 2-годинної робочої відеоконференції: втомлені, спустошені, так, ніби напружено працювали пів дня? Психологи вже назвали це явище Zoom fatigue — Zoom-утома. Чому зручний онлайн-інструмент зв’язку виснажує нас, і що з цим робити — ми зібрали думки провідних світових експертів та їхні поради, як вберегти свої сили під час дистанційної роботи.

Щоб зрозуміти, як Zoom впливає на наше спілкування і стосунки, варто спершу пригадати, а як ми працювали до карантину? Ми зустрічалися в офісі, проводили наради, теревенили з колегами за чашкою кави, ходили разом на обід, а поміж тим уловлювали настрій людей, обмінювалися невербальними знаками уваги і прийняття, а ще потискали одне одному руки і обіймались. Замість усього цього зараз маємо щодня той самий екран комп’ютера, з десяток облич упритул на черговій нараді та специфічне звучання голосу колег через відеозв’язок. Не дивно, що ми всі відчуваємо Zoom-утому, і ось 6 причин цього явища.

1. Zoom забирає невербальні сигнали

Ми передаємо багато інформації, почуттів та емоцій через невербальні сигнали — жести, міміку обличчя, тон голосу і навіть позу, яку приймаємо. Значення всіх цих повідомлень у живому спілкуванні ми зчитуємо автоматично, і це не заважає нам слухати співрозмовника і бути цілком залученими в обговорення. Під час відеоконференції бачимо лише обличчя людей, а їхні голоси трохи спотворені, тож наш мозок працює значно інтенсивніше, щоб уловити і розшифрувати невербальні сигнали. Формат галереї — коли на екрані бачимо з десяток облич, ще більше напружує наш зір, адже маємо декодувати стільки мімічних сигналів одночасно, що врешті жоден не зчитуємо глибоко. Така напруга і розпорошення уваги призводять до того, що ми неуважно слухаємо і не заглиблюємося у суть слів, вважає професор кіберпсихології університету Вірджинії Ендрю Франклін. Інший експерт — професор Джанпейро Петрільєрі в інтерв’ю BBC пояснює також потужний дисонанс, який ми переживаємо під час Zoom-зустрічей: «Мозок вважає, ніби ми близько, тоді як тіло відчуває, що насправді ми далеко. Ці суперечливі відчуття виснажують нас, і ми не можемо розслабитися і спілкуватися природно й невимушено».

2. Zoom-зустріч виставляє нас на сцену

Попри те, що відеоконференція відбувається у віртуальному просторі, це все одно взаємодія з людьми. Ми підсвідомо сприймаємо її як «зустріч», тож часто одягаємо на таку нараду діловий одяг, вкладаємо волосся і чепуримося. Марісса Шаффлер, професорка Clemson University, вважає, що напруги додає факт перебування перед камерою: «Під час відеоконференції ви знаєте, що на вас постійно дивляться — ви на сцені, тож і відчуваєте тиск, бо маєте «виступати». Часті «виходи на сцену» — дуже стресовий досвід і швидко виснажує нас».

3. Zoom змушує дивитися на самого себе

Як часто під час відеоконференції ви дивитесь не на обличчя співрозмовника на екрані, і тим паче не в чорну цятку камери на комп’ютері, а на себе? Власне обличчя на зустрічі з іншими дуже відволікає — повсякчас хочеться поправити зачіску, змінити вираз обличчя або просто спостерігати за собою, як у дзеркалі. Експерти вважають, що постійно мати в полі зору своє обличчя — додатковий фактор стресу. У живому спілкуванні ми мімічно реагуємо на сказане. Ці реакції підсвідомі — ми їх не контролюємо і не бачимо. Але Zoom дає нам змогу підглянути за собою під час комунікації, і те, що ми бачимо, не завжди нам подобається — це можуть бути емоції злості, роздратування, нудьги чи неприйняття.


Шукаємо сили: як наш мозок реагує на обмеження карантину

4. Zoom робить паузи між репліками незручними

Коли ми спілкуємося наживо, то сприймаємо природні паузи і моменти тиші в діалозі як своєрідний ритм розмови. Іноді пауза може бути красномовнішою за слова. Проте все зовсім навпаки під час відеоконференцій. Дослідження доводять, що затримка між репліками у 1,2 секунди під час онлайн-розмови змушує нас думати, що людина ставиться до нас неприязно або неуважно нас слухає. Друге, про що ми починаємо одразу непокоїтися, це якість зв’язку: може, звук зник і мене зовсім не чули? Додайте сюди ще й сторонні звуки, які повсякчас супроводжують Zoom-зустріч, якщо хтось з учасників не поставив свій мікрофон у режим mute, і от уже маємо цілу низку факторів, які постійно дратують і змушують відволікатись.

5. Zoom — це завжди те саме місце

Професор Джанпейро Петрільєрі зауважує, що зазвичай усі наші соціальні дії відбуваються в різних місцях, але з глобальним локдауном усе змінилось. «Уявіть, що ви йдете в бар, і там зустрічаєтесь зі своїм викладачем, батьками, і в тому самому барі у вас ще й побачення. Звучить дивно, але саме це відбувається зараз із нами: ми прикуті до власної домівки, і єдина можливість взаємозв’язків — це віконечко в комп’ютері», — каже він. Інші експерти також наголошують, що часто всі наші різні комунікації через Zoom відбуваються, як конвеєр — чи то онлайн-уроки, чи кілька нарад підряд. Отже, ми залишилися навіть без тієї маленької можливості пройтися в інший клас чи іншу кімнату для нарад в офісі. Різні фізичні простори слугують для нас своєрідним риштуванням: ми асоціюємо різні переговорні зали чи аудиторії з певною атмосферою, відтак наш настрій і поведінка змінюються, коли ми туди приходимо. У Zoom ми залишаємося в одному місці, і це не дає нам відчуття бодай найменшої зміни простору.

6. Zoom став примусовим

Невже всі відеозустрічі виснажливі? А якщо йдеться про те, щоб поспілкуватися з родичами з іншого континенту? Справді, якщо онлайн-здибанка бажана і стається раз на тиждень, вона цілком може бути приємною і душевною. Проте якщо Zoom-сесії — обов’язок, та ще й щоденний — це перетворюється на тягар. C’юзан у своєму блогу для Psychology today пише, що її особливо виснажує необхідність бути приязною і радісною на відеоконференціях. У фізичному просторі ми дозволяємо собі прояви різних емоцій або можемо принаймні вийти в іншу кімнату, щоб відновити рівновагу. На Zoom-сесіях ми ніби зобов’язані одягнути happy mask і тримати її до кінця.


Як зробити онлайн-заняття безпечними: 8 порад для підвищення безпеки в Zoom

Як зменшити виснажливість відеоконференцій?

Нещодавно американська компанія Twitter дозволила своїм співробітникам працювати віддалено і після закінчення карантину. Тож цілком можливо, що Zoom-наради стануть нашою новою нормою. Ось кілька порад від експертів, як зменшити виснажливість цього формату:

  • Подумайте, чи Zoom-нарада справді потрібна. Використовуйте цей формат лише для виняткових випадків, коли справді потрібне відчуття об’єднання і команди. Решту робочих завдань можна ефективніше вирішувати у спільних документах.
  • Для розмови один на один телефон є кращою опцією: співрозмовник буде зосереджений лише на голосі, і з телефоном можна принаймні рухатись, що допомагає міркуванню.
  • Домовтеся з колегами, що вмикання камери під час відеоконференцій є обов’язковим лише на кілька хвилин на початку зустрічі, а надалі є опційним.
  • Час від часу практикуйте олдскульні методи — щирий лист підтримки значно цінніший за відеозустріч, яку перериватиме сторонній галас, діти, що бігають позаду, чи поганий інтернет-зв’язок.

Джерело: https://osvitoria.media/experience/chomu-zoom-vysnazhuye-i-shho-nam-iz-tsym-robyty/



« повернутися до списку новин